Билина про те, як шановна Тетяна Петрівна свободу здобула

«Дзинь! Дзинь!» – і уламки двох тарілок розлетілися по самих далеких закутках просторої кухні, а далеко у свідомості Тетяни проскочило: “Це ж мій улюблений сервіз…”. На засмучення й причитання часу не було.

– «На щастя»,- буркнув заклопотаний чоловік, який у цей самий час заносив на кухню пакети з супермаркету, набиті всілякою поживою. Мабуть, це й стало причиною розбиття, але Тетяні було ніколи шукати винуватих.

Ось-ось із печі мав з’явитися її фірмовий капустяний періг з рум’яною хрусткою скоринкою та смачнющою начинкою. Всі її родичі обожнювали цей періг, і Таня не уявляла собі сімейне свято без цього трудомісткого кулінарного дива. А до приходу родичів залишалося зовсім мало часу.

Танюша ракетою носилася своєю улюбюленою кухнею, попутно віддаючи чоловікові розпорядження про напої, хліб і стільці, дістаючи пакети з делікатесами, мила й нарізала овочі з величезними пучками свіжої зелені, краєм ока поглядала на велику кастрюлю, в якій щось апетитно булькало, заправляла салати, збивала, розтирала, перемішувала…

Місяць травень завжди був у сім’ї насиченим. Чи не жарт – цілих три дня народження! У старшого сина – студента університету, потім майже одразу у чоловіка Володимира – власника доволі успішного бізнесу, й насамкінець у самої Тетяни. Ну, зі студентами простіше, їм би погуляти-потанцювати, їдять вони небагато. Сьогодні завдання крутіше. Для коханого чоловіка Танюша завжди накриває шикарний стіл і пече його улюблений торт. «Чоловік у мене чудовий, і квартиру він купив прекрасну… Ой, треба ж ще сир нарізати!». Віддаватися думкам про коханого чоловіка було ніколи…

…Свято вдалося на славу. Рідні обличчя, теплі привітання, подарунки, сімейні спогади. Кожну страву Тетяни зустрічали вигуками захоплення й вихваляли, вихваляли, вихваляли… Таня була задоволена собою. Але, Боже мій, як же вона втомилася!

Пізно ввечері, після уходу гостей, після прибирання столу, після миття громіздких кастрюль і сковородок, які не вміщаються в посудомийну машину, Тетяна, знесилена, впала на ліжко. Чоловік ніжно притулив її до себе, дякуючи за свято, більше ні на що не було сил. Але сон не йшов, у голові крутилася одна нав’язлива думка – попереду мав бути її день народження.

Тетяна Петрівна працює в престижній компанії, жінка всіма шановна, розумна, на роботі її цінують. І, звичайно, колеги будуть вітати її з “напівкруглим ювілеєм”. І, звичайно, вона накриє їм стіл після роботи. І, звичайно, знову зберуться родичі. Але в компанії зараз гаряча пора, багато замовлень, всі, і Тетяна Петрівна в тому числі, працюють, не покладаючи рук. Де знайти час на створення кулінарних шедеврів?! Від цих думок у Тані голова йшла обертом.

« Я не буду думати про це зараз, я подумаю про це завтра… Майже як Скарлетт О’Хара…» – втомлена Тетяна провалилася в сон.

Вранці за сніданком у Тетяни, яка ще не зовсім відпочила після вчора, з чоловіком сталася наступна розмова.

– Танюша, ти в мене розумниця, я дуже люблю твої страви, а торт учора був вище всяких похвал. І всі наші рідні та друзі в захваті від твоїх кулінарних шедеврів. Але я не можу дивитися на те, як ти втомлюєшся з цими святами. Ти у мене людина відповідальна, і погано робити не вмієш за визначенням. Але ж ти падаєш з ніг, я ж бачу. І не можу дозволити моїй коханій дружині так втомлюватися.

– Отже, так. Я вирішив, що твій день народження має бути для тебе святом, а не добровільною каторгою. І рішення таке в мене є. У нас на роботі мій зам у свій день народження влаштував нам фуршет, запросивши для цього виїзний ресторан. Хлопці приїхали, все красиво прикрасили,  накрили швидко, все дуже смачно, офіціанти спритні, обслужили гостей першокласно. Потім усе зібрали й поїхали. Все без галасу, пилу й на вищому рівні. І у тебе буде так само. Я вже домовився з цим рестораном, вніс їм невеликий аванс, і вони чекають тільки твоїх побажань з меню. А мій улюблений торт спечеш, коли будеш у відпустці. Ти згодна? – і він з любов’ю подивився дружині у вічі.

У Тетяни від цих слів тілом розтеклося тепло. Величезна вдячність чоловікові за розуміння й підтримку наповнило всю її сутність. Втому зняло, як рукою. Вона відчула себе окриленою й щасливою.

– Так, звісно, так! – вигукнула вона, кидаючись чоловікові в обійми.

Понравилось? Поделитесь с друзьями!
2019-04-27T11:54:13+02:007 Березень, 2019|